Вже третій рік Україна живе у стані повномасштабної війни. Всі страхіття, випробовування, які випали на долю українців, документуються істориками, політиками, сучасними поетами та письменниками. Та є люди, які не вважають себе письменниками, але все побачене і пережите в цей період, виливають у прозові і поетичні рядки. Так було і з Анною Степанюк, філологинею, щасливою мамою і дружиною, дописи якої про кожен прожитий місяць першого року життя донечки Наталочки (день народження 23.01.22) переросли у книгу «Я очима мами, або Рік, коли нас убивали».
Тепла і щемна презентація книги відбулась в бібліотеці гімназії для батьків наших учнів, адже діти пані Анни навчаються в нас.
Схвильовані Ніна Грозна і Ніна Михайлюк говорили про Анну Михайлівну як маму, про її активність і різносторонність таланту. Поділилися вчителі і враженням про книгу. Тетяна Строкач – письменниця, волонтерка – розповіла про знайомство з авторкою книги, зачитала твори пані Анни та свої власні. А як гарно сказав про книгу наш маленький читайлик, учень 4-А класу Борщенко Артем! Схвильовано, чутливо Ірина Галузинська (4-А кл.) передала відчуття ще ненародженої маленької Наталочки, яка так хоче бути щасливою!
Владислав Степанюк, Валерія Степанюк. Учні 2-А і 4-А класів. Діти Анни Михайлівни Степанюк, які разом з мамою і новонародженою сестричкою, місяць жили у підвалі, рятуючись під час повітряних тривог. Як їх можна спокійно слухати!!!
«Я очима мами…» - це книга не лише про Наталочку, це книга про всіх дітей України, про їх мам, про любов і добро, про сум за рідною домівкою, адже на чужині не росте любов, про віру, що завтра настане! – лейкмотив виступу авторки книги Анни Степанюк.
Ольга Іванівна Садаєва, директор гімназії, ніби підсумовуючи все сказане, підкреслила, що такі твори потрібно нести до дітей, розповідати їм всю правду про війну. Вчителі, батьки, бібліотекарі – ми всі виховуємо патріотів своєї Батьківщини, тому що саме в ці трагічні дні пишеться нова історія нашої України. Завдячуючи нашим воїнам ЗСУ та таким самовідданим мамам, як Анна Михайлівна, ми обов’язково отримаємо ПЕРЕМОГУ!
«Вірю. Мрію. Мрію. Вірю,
що настане той момент,
коли рідну Україну
все чуже покине вщент!»
Бажаємо пані Анні здійснення всіх її мрій, щоб її діти і всі діти Україні жили щасливі в мирній Україні!
