1944 рік...

     Десь із заходу ще лунала канонада, вився дим від вибухів, у сіро-чорному мареві лежало напівзруйноване старовинне місто. У цей неймовірно важкий час людей підтримувала надія. Тому було прийнято рішення відкрити в районі парку "Олександрія” нову школу. Приміщення для неї було знайдено по вулиці Червоноармійській (нині бульвар Перемоги). Цей напівзруйнований будинок почали ремонтувати всією громадою.

     1 жовтня 1944 року школа № 5 відкрила двері для дітей 7 – 17 років, з першого по сьомий клас.

     1 вересня 1945 року колектив школи очолив демобілізований учасник Великої Вітчизняної війни, колишній старший сержант Федоришин Петро Ананійович, нагороджений орденом Слави та трьома бойовими медалями, а в минулому – вчитель з 15-річним стажем. Багато зусиль, енергії, наполегливості приклав Петро Ананійович для того, щоб підготувати приміщення під школу. 

     У 1945 – 46 навчальному році школа стала середньою, викладання велося російською мовою. До кінця навчального року у школі було 10 класних кімнат, в яких розміщувались сім 1 – 4-х класів, три 5 – 7-х класів та один 8-й; учнів було всього 347, а вчителів – 17.

     З 1947 по 1950 рр. директором школи був Ананенко Василь Петрович, викладач російської мови та літератури.

З вересня 1950 по серпень 1952 року директором був Солдатенков Павло Петрович, вчитель історії.

     У 1952 році директором школи стає Костина Ілля Климентович.

     У 1954 році школа святкує свій 10-літній ювілей під керівництвом Іллі Климентовича. Розпочинається будівництво нової школи по вулиці Сквирське шосе. Працювали всі: діти, батьки, вчителі. 1955 – 56 навчальний рік розпочинається у новій гарній школі, яка потопала в зелені фруктових декоративних дерев.