Без болю не згадати страшні муки й переживання українського народу. Та ми повинні донести до дітей, онуків спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках. Напередодні 90-ї річниці Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні для учнів 7-А та 7-Б класів ( класні керівники Марія Юрковська, Лариса Шубенко) була проведена година історичної пам’яті «В народу є пам'ять, вона непохитна…».
Семикласники дуже близько сприймали розповіді бібліотекарки Ганни Нагорної та своїх однокласниць Вероніки Стьопіної та Лілії Романенко. А як проникливо читали поезії Назар Святецький, Ніка Левицька, Дар’я Бондар, Ангеліна Шабатин, Альона Сопрун. Мурашки по тілу викликали уривки з фільму «Голод-33» – це сторінки жаху, сторінки боротьби з голодною смертю, яку не змогли побороти ті, що могли б стати великими поетами, художниками, хліборобами і не стали ними. Зацікавили школярів і книги про хресні муки великого й доброго українського народу. Як так могло статись? За що? Ці запитання стояли в дитячих очах. Хвилина мовчання – вшанування пам'яті мільйонів невинних людей, заморених голодом, людей, знищених насильницьки.
Сьогодні знищення українського народу повторюється. Догорала свічка пам’яті… Смак короваю не дозволить нам забути, що хліб – це життя. А в наших душах хай ніколи не стихає дзвін каяття. «Запаліть в День Скорботи свічки. Запаліть…»
Comentários