Нам лишається пам’ять…
- 24 квіт.
- Читати 1 хв
26 квітня 1986 року. 26 квітня 2026 року. 40 років з моменту вибуху на Чорнобильській АЕС. 40 років – це проміжок часу, протягом якого стає помітно, що катастрофи не закінчуються датами в календарі.
Чорнобиль… І сьогодні, через 40 років, це слово викликає біль, сум, навіть тривогу. Адже «чорнобильська хмара» повзе Україною.
До річниці Чорнобильської трагедії в гімназійній бібліотеці було проведено низку заходів. Для учнів 2-3 класів бібліотекар Нагорна Ганна Григорівна презентувала книгу Катерини Міхаліциної «Квіти біля четвертого». Щемка історія вимушеної переселенки, затаврованої «чорнобилькою», зачепила дитячі сердечка. Діти слухали, затамувавши подих. А потім обговорювали почуте… Як це покинути рідний край, хату, любимих тваринок? Ні, це не повинно повторитись! І нехай малюнки ще однієї «чорнобильки» Марії Приймаченко та запах гіркоти трави полин не дають нам забувати про цю трагедію.
Для восьмикласників була підготовлена історична хроніка «Чорним лихом, чорним смутком в ніч квітневу став Чорнобиль». Ткаченко Максим, Семида Поліна, Іванова Зореслава, Сич Роман, Ляднова Маргарита разом із бібліотекарем ознайомили своїх однокласників із хронологією подій квітня 1986 року, статистикою, переглянули документальні відеоматеріали…
Віра в те, що пісня в лузі ще озветься, прозвучала в колисковій «Треба дитинці рости», яку щемно виконала Локоткова Роксолана.
На виставці «Чорнобиль. Трагедія. Біль. Пам’ять» були представлені книги про героїзм ліквідаторів, про ту жахливу ніч…
40 років… Та скільки б не минуло років з тої трагічної ночі, Чорнобиль завжди буде вогнищем скорботи, вогнищем болю..
Нам лишається пам’ять. Пам’ятаємо. Дякуємо, Шануємо.
Перегляньте фото більше
Коментарі